| |
Ірина Батько-Ступка - Та що грає із вітрами - Iryna Batko-Stupka - The one who plays with the winds
Ірина Батько-Ступка - знана творча особистість у нас і в країнах, де театр у пошані. Вона - людина із Нових часів, тому що увібрала у свій духовний, культурний і мистецький багаж те краще шо було у минулому із нашої пам’яті, енергетичну спадщину наших пращурів і... синтезувала свій досвід, спромоглась зазирнути у майбутнє нашої країни.
Сьогодні ми знаємо Ірину Батько-Ступку як велику господиню Великого дому - театральної майстерні “Сузір’я”, як колекціонеру сучасного українського живопису, людину, закохану у книги, одержиму читанням кращого, що створило письменство за ближні двісті років. Людину, яка, спираючись на генетичну пам’ять свого роду, стала спроможною створити себе як незалежну творчу особистість, для якої свобода вибору є чи не найголовнішим постулатом у житті.
Народилась Ірина на просторах Карпатських гір, в історично значимому місті, старовинній Коломиї, де у тому числі оселялись департовані українці операції “Вісла”, люди драматичної долі, які обрали Україну в обмін на залишені оселі, господарство, соціальний стан і все починали спочатку на нових місцях.
Так склалось, що велика дружня сім’я жила в атмосфері творчості - музика, фольклорний спів, етнічне рукоділля, спілкування із сусідами - письменниками, серед яких був Роман Іванчук, автор цікавих творів, серед яких особливо зазвучала повість “Місто”. І, неодмінно, у спогадах Ірина згадує свою Саню, Оксану Батько, відому актрису київського театру Івана Франко. Спільне захоплення народним співом, мистецтвом танцю, декламацією, торкання до втаємничених традицій знахарів і мольфарів привели, згодом, сестер до театру.
За своєю сутністю Ірина Батько-Ступка належить до категорії Стражів, людей, які оберігають і збагачують надбання культури. У 1990-ті у Києві Ірина, як вона вважає, випадковістю, а насправді за написаним долею сценарієм, потрапляє до середовища таких, як і сама, молодих творчих прометеїв. Вони сповнені жадобою створювати нове, досліджувати сакральне, і на цих засадах будувати реалії нової України. Фестиваль “Червона рута”, прогресивні програми на телебаченні, де колектив стає єдиним організмом. Тут вчились, із жадобою набували новаторські прийоми, самі створювали нові на ті часи жанри, базуючись на синтезі мистецтв, основою яких стало телебачення.
Але вектор долі вже повертав увагу Ірини до театру. Споглядаючи репетиції та дивуючись бездоганним, вона співпрацює із Ґії Канчелі. Майбутній організатор і натхненник багатьох театральних дійств, Ірина поринає у світи театру.
Стихії палкого вогню додала до життєвих мандрів Ірини співпраця з київським циганським театром “Романс”. Надзвичайно цікава субкультура гармонійно вписалась у загальне поле українського театру і надала молодій творчині можливість втілювати в циганський проєкт найсміливіші свої мистецькі задуми. І сценічні костюми теж були створені Іриною.
Сьогодні на руці цієї жінки можна побачити прекрасний перстень роботи грузинського майстра - подарунок Роберта Стуруа, який називав Ірину янголом. Він розгледів у молодій яскравій дівчині її майбутній шлях, талант конструювати події і вітри творчих відносин, вміння вилучати краще в людях і на це орієнтуватись, чатувати традиції, берегти надбане, що створено талантом і хистом творчих людей.
Тепер на полицях книгарень, у бібліотеках і тематичних музеях ми можемо побачити альбоми-дослідження, присвячені Богдану Сільвестровичу Ступці - доробок кропотливої роботи Ірини. В її кабінеті на одній стіні розміщені світлини Богдана Ступки у різні роки його життя, а на протилежній стіні - великий портрет вічно молодої красуні Оксани Батько, яка обожнювала великого актора, і тепер посміхається до нього із фотопортрета.
Ірина не афішую свою волонтерську діяльність під час війни. Проте, ми знаємо, що цілюща увага до воїнів, які потребують серйозної реабілітації, надає їм сили жити далі і планувати своє майбутнє в квітучій Україні.
Мандруючи Індією разом із всесвітньо відомою рок-групою, поринаючи у безмежність мантр індійських ченців, Ірина відкрила для себе сакральний зв’язок між першоджерелами України та Індії, досліджуючи спільні основи обох країн, Ірина відкрила для себе давню, але і нову сторінку нашої духовної спадщини, висловлену у матеріальних артефактах у тому числі.
Можливо скоро побачимо в українському просторі фестиваль майстрів різних жанрів-живопис і музику, танець і мистецтво слова, народні ремесла, і все це об’єднає український театр, який за своєю сутністю є театром синтетичного складу. Такий театр створював Лесь Курбаса у свої часи, того, дуже стислого за часом Українського відродження.
Війна в Україні, попри все підняла зараз велику хвилю відновлення і людської особистості і піднесення, а також, поки локально, кращих проявів мистецтва. А Ірина Батько-Ступка, завжди після спектаклів і вернісажів, конференцій і зборів висловлює подяку “нашим хлопцям-захисникам - вона знає про що говорить.
Наталія Бондаренко, мистецтвознавець
© Сонце в Серці
. . . .
Iryna Batko-Stupka is a well-known creative personality in our country and in countries where theatre is respected. She is a person from the New Times, because she has absorbed into her spiritual, cultural and artistic baggage the best that was in the past from our memory, the energetic heritage of our ancestors and... synthesized her experience, managed to look into the future of our country.
Today we know Iryna Batko-Stupka as the great mistress of the Great House - the theatre workshop “Suzirya”, as a collector of modern Ukrainian painting, a person in love with books, obsessed with reading the best that literature has created over the past two hundred years. A person who, relying on the genetic memory of her kind, became able to create herself as an independent creative personality, for whom freedom of choice is perhaps the most important postulate in life.
Iryna was born in the vastness of the Carpathian Mountains, in a historically significant city, ancient Kolomyia, where, among other things, deported Ukrainians from operation “Wisla” settled, people of dramatic fate who chose Ukraine in exchange for their abandoned homes, farms and social status, and started everything over again in new places.
It so happened that the large friendly family lived in an atmosphere of creativity - music, folk singing, ethnic needlework, communication with neighbors - writers, among whom was Roman Ivanchuk, the author of interesting works, among which the story “City” was especially popular. And, of course, in her memoirs Iryna remembers her Sanya, Oksana Batko, a famous actress of the Ivan Franko Theatre in Kyiv. A common passion for folk singing, the art of dance, declamation, touching on the secret traditions of healers and sorcerers later led the sisters to the theatre.
By her nature, Iryna Batko-Stupka belongs to the category of Guardians, people who protect and enrich cultural heritage. In the 1990s in Kyiv, Iryna, as she believes, by chance, but in fact by a script written by fate, finds herself among young creative Prometheuses like herself. They are full of desire to create something new, to explore the sacred, and on these principles to build the realities of a new Ukraine. The “Chervona Ruta” festival, progressive programmes on television, where the collective becomes a single organism. Here they studied, eagerly achieved innovative techniques, and themselves created new genres for those times, based on the synthesis of arts, the basis of which was television.
But the vector of fate had already turned Iryna’s attention to the theatre. Watching rehearsals and marveling at the impeccable, she collaborated with Ghia Kancheli. The future organizer and inspirer of many theatrical performances, Iryna plunged into the worlds of theatre.
Elements of fiery fire were added to Iryna’s life journeys by her collaboration with the Kyiv Gypsy Theatre “Romance”. The extremely interesting subculture harmoniously fit into the general field of Ukrainian theatre and gave the young artist the opportunity to embody her most daring artistic ideas in the Gypsy project. And the stage costumes were also created by Iryna.
Today, on this woman’s hand, you can see a beautiful ring made by a Georgian master - a gift from Robert Sturua, who called Iryna an angel. He saw in the young bright girl her future path, the talent to construct events and the winds of creative relationships, the ability to extract the best in people and orientate themselves to it, to guard traditions, to protect the acquired, performed by the talent and skill of creative people.
Now on the shelves of bookstores, in libraries and thematic museums we can see research albums dedicated to Bohdan Silvestrovych Stupka - the result of Iryna’s painstaking work. In her office, on one wall are placed photographs of Bohdan Stupka at different years of his life, and on the opposite wall is a large portrait of the eternally young beauty Oksana Batko, who adored the great actor and now smiles at him from a photo portrait.
Iryna does not advertise her volunteer activities during the war. However, we know that the healing attention to soldiers who need serious rehabilitation gives them the strength to live on and plan their future in a prosperous Ukraine.
Traveling through India with a world-famous rock band, plunging into the boundlessness of the mantras of Indian monks, Iryna discovered for herself the sacred connection between the primary sources of Ukraine and India. Exploring the common foundations of both countries, Iryna discovered for herself an ancient, but also a new page of our spiritual heritage, expressed in material artifacts, among other things.
Perhaps soon we will see in the Ukrainian space a festival of masters of different genres - painting and music, dance and the art of speech, folk crafts, and all this will be united by the Ukrainian theatre, which by its very nature is a theatre of synthetic composition. Such a theatre was created by Les Kurbasa in his time, that very short-lived Ukrainian Renaissance.
The war in Ukraine, despite everything, has now raised a great wave of restoration and human personality and elevation, as well as, so far locally, the best manifestations of art. And Iryna Batko-Stupka, always after performances and vernissages, conferences and meetings, expresses gratitude to our young defenders - she knows what she is talking about.
Natalia Bondarenko, art critic
© Sun in Heart
|
|
|
